Мама і маля » Шпаргалка

Положення дитини під час сну

Лікар-консультант — Sun, 27 Jun 2010 14:06:20 +0000

І мами, і лікарі до цих пір не можуть зійтися в думці, в якому положенні дитині зручніше й корисніше спати і яке положення під час сну є найбільш безпечним для дитини. Отже, на спинці, на животику або на бочку? Скільки лікарів, стільки й думок. Розглянемо плюси і мінуси і наведемо факти.

Відносно сну дитини на животику найбільше суперечок. Всі лікарі сходяться в позитивних сторонах такої пози. Сон на животику або на боці рекомендований дітям, схильним до зригування або блювоти, тому що при такому положенні під час сну немає загрози що дитина захлинеться блювотними масами.

Практично всі діти проходять через період газиків, які мучать і не дають спокійно спати ні малюкам, ні їх батькам. Сон на животику може допомогти в цей період, так як, рухаючись, дитина робить своєрідний масаж животика, що полегшує відходження газів. Ще є думка, що сон в положенні на животі сприяє зміцненню м’язів спини дитини, формування правильного положення тазостегнових суглобів, а також діти які сплять на животі, раніше починають тримати голівку.

Однак … У 90-х роках були опубліковані результати дослідження, які виявили взаємозв’язок між синдромом раптової дитячої смерті (СРДС) і положенням дитини під час сну: цей синдром частіше вражає дітей, які сплять на животику. За даними статистики за кордоном від синдрому раптової смерті помирає від 20 до 30% всіх дітей, що вмирають у віці від 1 тижня до 1 року. Причому ні патологоанатомічні дослідження, ні докладне вивчення історії хвороби дитини не дали відповідь про причини смерті. Тому серед деяких лікарів поширилася думка про небезпеку сну дитини на животі. Але серед лікарів є й інша думка.

Хочеться процитувати доктора Комаровського: «Слід знати, що у відповідь на стискання ніздрів дуже багато малюків, особливо в перші 3 місяці життя, не намагаються звільнитися і в них виникає зупинка дихання на 10-15 секунд. Не дивно, що стисканню ніздрів можуть сприяти подушка і м’який матрац. Крім цього, незначний нежить у поєднанні з температурою в кімнаті вище 23C призводить до утворення щільних кірочок слизу, які, у свою чергу, перекривають носові ходи і призводять до зупинки дихання. Переконати людей у тому, що неприпустимі подушки, неприпустимі м’які матраци, дуже складно. Переконати людей у тому, що дитині не можна спати в кімнаті з теплим і сухим повітрям – ще складніше. Простіше написати в засобах масової інформації про те, що сон на животі збільшує ймовірність синдрому раптової смерті ».

Якщо ви все ж таки боїтеся укладати дитину спати на животі через синдром раптової смерті і боїтеся укладати спати на спині з-за можливого зригування або блювання, спробуйте положення на боці. Деякі мами підкладають малюкові під бочок складену в кілька разів пелюшку або ковдру – це зручно, причому можна змінювати кут нахилу дитини, змінюючи товщину пелюшку або ковдри – тим самим варіюючи положення від «на животі» до «на боці».

Можливо, Вам буде цікаво:

Якщо у дитини гострики

Лікар-консультант — Sun, 28 Feb 2010 10:14:38 +0000

Ваша дитина почала вередувати, неспокійно спати, скаржитися на свербіння в області промежини, погано їсть, худне. Все це симптоми появи в організмі гостриків – дрібних, близько 1 – см завдовжки, дуже рухливих білуватого кольору черв’яків. Це вони викликають як у дітей, так і у дорослих захворювання, що носить назву ентеробіоз.

Живуть гострики в нижньому відрізку тонкого і на всій ділянці товстого кишечнику, зазвичай у великій кількості – сотнями і навіть тисячами. Хоча життя гостриків в організмі людини нетривале – всього один місяць, люди виявляють їх у себе і своїх дітей протягом кількох років. Відбувається це в результаті саме зараження.

Гострики-самки для відкладання яєць виповзають з прямої кишки назовні, викликаючи при цьому сильне свербіння, особливо у вечірній і нічний час.
При розчісуванні сверблячих місць яйця гостриків, а іноді й дорослі глисти прилипають до шкіри пальців, потрапляють під нігті і з немитих рук заносяться безпосередньо в рот, викликаючи повторне зараження. Яйця гостриків забруднюють тіло, білизна, постіль, потрапляють на підлогу і разом з пилом заносяться на різні предмети та харчові продукти.

Якщо у дитини виявлені гострики, необхідно строго виконувати наступні вимоги:
1. Ретельно мити руки з милом перед їжею, після відвідування туалету і після сну.
2. Коротко стригти нігті. Відучити дитину від звички брати в рот пальці, гризти нігті.
3. Вранці і ввечері обов’язково підмивати дитину теплою проточною водою з милом.
4. Дитина повинна спати в щільно прилеглих трусиках, щоб під час сну яйця гостриків не розпорошували в ліжку.
5. Вранці міняти трусики на чисті, прогладжені гарячою праскою.
6. Постільну білизну, не знімаючи з ліжка, пропрасувати гарячою праскою.
7. Особливо ретельно дотримуватися чистоти у квартирі. Регулярно проводити вологе прибирання. Предмети прибирання (ганчірки, віники, щітки) обдавати окропом. Утримувати в чистоті вбиральні, нічні горщики.

При виявленні гостриків хоча б у одного члена родини необхідно обстежитися всій родині і одночасно проводити вказані профілактичні заходи і лікування.

Пам’ятайте! Виконання санітарно-гігієнічних правил є надійним засобом профілактики і боротьби з ентеробіозі.

Random Posts

Агресія

Лікар-консультант — Tue, 26 Jan 2010 04:54:51 +0000

Напади дитячої агресивності часто заганяють батьків у глухий кут. «Як же так? Адже ми так любимо дитину, намагаємося вчити її тільки доброго»,— розводять руки мами й тата.

Давайте розглянемо проблему дитячої агресивності з усіх боків.

Буває так, що дитина зовсім не агресивна. Вона ніколи не вдарить дорослого або іншу дитину, не скаже поганого слова, не розлютиться. Така повна відсутність агресивності — скоріше, великий недолік, ніж достоїнство. Агресивність необхідна для нормального розвитку дитини, інакше вона не змогла б не пізнавати навколишній світ, захищатися, конкурувати з іншими людьми. Якщо батьки суворо забороняють дитині виявляти необхідну агресію (не бий, не відбирай іграшку, не кричи), то таке придушення агресії може призвести до неврозу або до того, що один раз ця сама агресія вирветься назовні з ефектом пружини, що розпрямилася.

Бажаючи виховати свою дитину доброю та чуйною, деякі батьки прагнуть максимально обмежити агресію, яку вона виявляє. Як часто можна почути: «Навіщо ти вдарив Машу? Зовсім не обов’язково бити¬ся, а можна домовитися» Але, наприклад, якщо дитині 2-4 роки, вона ще не дуже добре говорить, отже і домовлятися з нею ще складно, їй доступні тільки два способи розв’язання проблеми: вдарити Машу або поступитися, бути переможеною.

А якщо дитина виявляє агресивність, причому досить сильно? Насамперед, нам потрібно визначитися з можливими причинами такої поведінки.

Часто агресивна поведінка є наслідком тих стосунків, які маля спостерігає в родині.

Якщо батьки час від часу застосовують фізичні покарання, то не слід дивуватися, що дитина не вміє спілкуватися по-іншому. Малюк знає, що мама або тато б’ють його, щоб він був слухняним. Природно, він звикає до того, що якщо потрібно щось отримати від людини, її необхідно вдарити. Безглуздо переконувати дитину не віднімати, а чемно просити іграшку, що сподобалася, в іншого маляти, якщо Ви самі тільки що накричали на неї, відбираючи, скажімо, брудну палку. Згодом такі діти можуть стати практично некерованими, такими, що не реагують на прохання та умовляння. Ви будете змушені підвищувати тон або впливати фізично.

Дитина може поводитися агресивно через прагнення привернути увагу оточуючих.

Наприклад, із певних причин вона не вирізняється серед інших дітей умінням співати або малювати. Але якщо зруйнувати сніжну фортецю, яку будувала вся група на чолі з вихователем, її неодмінно помітять, і будуть обговорювати подію весь день. Це Вам не віршики на табуретці читати! «Рецепт» тут тільки один: Ваші дії та слова по¬винні постійно переконувати малюка в тому, що його люблять не за щось, а незважаючи ні на що.

Ще одна розповсюджена причина дитячої озлобленості — ревнощі.

Агресія дитини може бути спрямована як на людину, чию прихильність вона намагається завоювати, так і на свого «конкурента». Наприклад, мама при своїй дочці похвалила іншу дівчинку за гарний малюнок. Вона могла це зробити просто так або з педагогічних мірку¬вань, щоб дочці схотілося намалювати так само. А дочка не поспішає брати в руки олівець: замість цього вона рве шедевр на шматочки й відштовхує нахабне дівчисько, що насмілилося вкрасти в неї увагу та похвалу мами.

Іноді об’єктом агресії стає та людина, якій малюк заздрить, і яку він хоче принизити, «покарати» за перевагу. Якщо предметом заздрості є іграшка, дитина може відняти її,— але не для того, щоб гратися, а щоб зламати або навіть сховати і, таким чином, нібито знищити різницю між собою та її власником. Така поведінка свідчить про низьку самооцінку дитини: необхідно допомогти їй зрозуміти, що вона теж гарна, розповісти, які в неї є позитивні якості.

Деякі діти використовують агресію як захист від непередбаченого й ворожого навколишнього світу, зважаючи на те, що кращий спосіб оборони — це напад. Така поведінка властива дітям, чиї батьки не мають чіткої стратегії у вихованні й можуть по-різному оцінювати вчинки своєї дитини залежно від настрою, наявності поруч сторонніх. Малюк знає, що від людей можна чекати всього, тому поводиться агресивно «про всяк випадок».

Дуже часто батьки зауважують, що дитина кусає, дряпає або б’є саму себе. Це теж прояв агресії. Одна із причин такої поведінки — сувора заборона на прояв агресії щодо інших людей. Складніше всього дитині виплеснути негативні емоції на дорослих, особливо на батьків, любов яких вона боїться втратити. Наприклад, маля не хоче йти із про¬гулянки. Мама бере його за руку, щоб повести додому Дитина вередує і, розпалившись, кусає мамине зап’ястя, намагаючись звільнитися. Але після суворого питання: «Це що таке?», починає кусати себе. Чому? Тому, що вона ще «не охолола», і їй складно робити щось інше.

Не чекайте, поки малюк сам заспокоїться, допоможіть йому в цьому. Оберніть усе на жарт: «Ой, ти себе їси? Ти, напевно, солодкий?» Нехай Ваша дитина вчиться знаходити позитивний вихід із конфліктних ситуацій. У протилежному випадку звичка використовувати власне тіло для помсти собі або навколишнім призведе до формування негативного ставлення до самого себе.

Як же реагувати на дитячі спалахи агресивності? Насамперед, дитина повинна знати, що Ви її любите незалежно від того, як вона поводиться. Тому не потрібно занадто активно захищати того, кого маля скривдило, і підкреслювати різницю у Вашому ставленні до кривдника та «жертви»: ти, такий злий і поганий, скривдив когось доброго й хорошого. Це не викличе в дитини співчуття. Вона просто дійде висновку, що й Ви проти неї. Краще зробити акцент на тому, що дитина зробила поганий учинок, скривдивши іншу людину.

Дайте зрозуміти малюкові, якої поведінки Ви від нього очікуєте, і надайте йому можливість виправитися.

Безглуздо прагнути того, щоб дитина не почувалася агресивно. Важливо, щоб вона навчилася стримуватися або спрямовувати агресію в інше русло.

Маленька людина поки не здатна аналізувати свої переживання. Негативні емоції, що накопичуються, спричиняють їй самій величезний психологічний дискомфорт. Тому завдання дорослого — допомогти малюкові висловити те, що він почуває.

Що робити з агресивними дітьми?

Замисліться над причинами такої поведінки.
Якщо причина агресивності — дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.
Не карайте малюка фізично.
Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.
Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.
Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще — плаванням.
Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Можливо, Вам буде цікаво:

Перший Новий рік у житті

Лікар-консультант — Sun, 27 Dec 2009 11:31:47 +0000

Коли ми були маленькими, а наші мрії – великими, ми чекали новорічну ніч з завмираючим серцем. А сьогодні в нашій сімейній компанії додалося тих, хто чекає казки. І вперше ми зустрічаємо це найкраще у світі свято в новому складі.

Перший Новий рік вашого малюка! Його перша ялинка, різнокольорові гірлянди, мама вся в блискучому, тато закотив рукави і – готуйтеся! – Розкриває банку з горошком для олів’є. Усі щасливі. Ще рік або два тому можна було гуляти всю ніч на дачі у друзів, стріляти петардами або розпалювати багаття під останні естрадні хіти у власному виконанні. А тепер прийшов час бути трохи розсудливішими. І якщо ви не наважуєтесь запакувати своє новонароджене чадо в коляску і на третій швидкості – в ліс, під живу ялинку, не біда. Зрештою, діти досить швидко ростуть. Та й Новий рік з дитиною може принести багато радості.

Склад гостей

Отже, банка з горошком відкрита, задоволене і сите пташеня обвите мішурою (сподіваюся, ви його нагодувати не горошком?), мама і тато – з аперитивом, звучить приглушений джаз. І в цю чарівну ідилію вклинюється телефонний дзвінок. Рідна теща (або свекруха) вирішує скрасити молодому подружжю їх перший батьківський Новий рік.

Звичайно, свій олів’є ви розраховували з’їсти тет-а-тет. Але на рідню саме сьогодні нахлинули спогади про те, як багато років тому ви лежали з голою попкою під своєю першою ялинкою і з захватом трясли брязкальцем. І ось тепер дуже схоже брязкальце, але тільки ще краще, ще більше і ще гучніше придбала невтомна бабуся для свого улюбленого онука. Негайно вручити! «Звичайно, мама, приїжджайте». А тобі, милий (мила), я висловлю все про твоїх батьків пізніше. А може, нехай приїжджають! В кінці кінців, ви заслужили, щоб вас, батьків, привітали і надарували вам подарунків.

Помилкове рішення № 1: зберемо всю сім’ю у нас

Звичайно, можна відсвяткувати в будинку в одних, взявши з собою інших. Реально зібрати всіх і у себе, якщо у вас є можливість організувати вечерю на 20 осіб. Не варто також забувати і про небезпеку, що дідусі та бабусі, зібрані навколо вашого чада, можуть не знайти спільної мови. Тут малюється картинка святкування в родині, де дідусі не зійшлися в поглядах на те, як правильніше зрубати ялинку, а бабусі гризуться через приготування холодцю. Ситуація може дуже ускладнитися, якщо рівень життя в обох сім’ях відрізняється, і в одній кращим подарунком вважається «вовняний костюмчик, щоб ще й на наступну зиму був», а в іншій – залізниця вартістю як справжній паровоз.

Помилкове рішення № 2: і там, і там

Тобто 31-го ввечері у твоїх батьків, а 1-го у моїх. Це, безсумнівно, можливо, якщо всі проживають в одному місті. Якщо ж ні, то знайте, що ви наближаєтеся до катастрофи. До того ж дорослі ще здатні пережити вечері в стилі Гаргантюа. Але для дитини подібний марафон жахливий. Уже той факт, що їй потрібно шикарно виглядати і ідеально поводитися на своїй першій вечірці, дитину нервує. Якщо ж наступного дня маля поїде ще й до іншої бабусеньки за тридев’ять земель, то точно втратить останні залишки терпіння і зустріне свято, волаючи на все горло. Під несхвальним поглядом бабусь, тіток і їх подруг, кожна з яких вважає своїм обов’язком поділитися з вами порадами і рецептами з виховання справжньої нерозпещеної дитини.

Помилкове рішення № 3: кидаємо всіх і їдемо відпочивати

Готуйтеся до невеликого нападу нудьги біля басейну, коли, відчуваючи дискомфорт від різниці в часі, ви раптово усвідомлюєте, що настав час подарунків і святкових поздоровлень, які ви звикли отримувати в колі сім’ї. Вам стане ще гірше, коли в клубі готелю ви відчуєте всю тужливість «новорічної вечірки з оркестром і кітч-анімацією, розмороженою новорічною вечерею і дешевим шампанським. Ви питаєте себе, що ви тут робите разом з іншими іноземцями і дитиною (якщо ви передбачливо не підкинули її бабусі). І ви, без сумнівів, будете невпинно звинувачувати себе за те, що позбавили всю родину теплого сімейного Нового року.

На все свій час

Звичайно, кожен буде тягнути до своїх батьків. Зійтися можна на компромісі: цей рік – у моїх, наступний – у твоїх. Сімейні пари зі стажем вам скажуть, що це єдиний спосіб вийти із замкнутого кола. Врешті-решт, у нас ще є старий Новий рік і Різдво! До 3-4 років малюки проковтнуть без проблем історію про те, що Дід Мороз завжди приходить трохи раніше Нового року до бабусі Ніни і спізнюється до бабусі Світлани.

Всього і побільше!

Що подаруємо маляті? Питання про подарунки постає, навіть якщо головний герой свята не вміє не тільки ходити, але й сидіти. Проте не варто ставитися до цього питання легковажно. З «усміхненої» чашечки, оснащеної очками, носиком і ротом, може початися шлях вашого вундеркінда до пізнання, або з високого дитячого стільчика, куди ви посадите малюка, немов на трон. Одне точно: не варто дідусям дарувати радіо керовану машину онуку, який ще не навчився навіть фокусувати погляд, а бабусі обкладати свій маленький скарб в повзунках повним зібранням творів Жуль Верна.

Помилкове рішення: він занадто малий, щоб отримувати подарунки

Ви не можете з ним так вчинити! Він поставить вам це в докір тридцять років по тому, коли спільно зі своїм психотерапевтом прийде до висновку, що його небажання утриматися на одній роботі більше півроку – віддзеркалення вашого ставлення до нього в дитячому віці. Малюк ще не розуміє всю важливість моменту? Хто може сказати це напевно? Вже якщо він все відчував і чув, ще не народившись на світ, то тепер дуже точно знає, чого йому хочеться, крім тепла та їжі: вашого святкового настрою.

Святкувати по-справжньому

Неважливо, подаруєте ви малюку дорогий подарунок чи ні, посадите його причепуреного біля ялинки або укладете спати, як завжди. Головне, щоб у вас був гарний настрій, а вже малюк вам за це віддячить.

Подарунковий набір

Коли роздавати подарунки? Коли мама була маленькою, Дід Мороз завжди приходив опівночі. Її батьки вважали, що це єдиний спосіб дозволити всій родині брати участь у розпакуванні подарунків. Адже з ранку дітям доведеться чекати, поки батьки прокинуться і подолають похмільний синдром. Але тато, на жаль, дотримується ранкової традиції. «Так набагато романтичніше!» Який з двох переможе у встановленні правил?

Кожна сім’я зберігає свій ритуал. Це навіть логічно, адже в дідуся з бабусею, в гостях у яких ви святкуєте цей Новий рік, можуть бути й інші онуки, і треба якось дійти згоди. А зміну правил можна елементарно пояснити наприклад тим, що в Діда Мороза різний термін доставки подарунків.

Можливо, Вам буде цікаво:

Лікар Комаровський “Здоровье ребенка и здравый смысл его родственников”

Лікар-консультант — Wed, 11 Nov 2009 18:57:10 +0000

Книга складається з трьох основних частин:
• Частина перша – присвячена двом найбільш відповідальним етапами в житті дитини та її батьків – вагітності і першому року життя.
• Частина друга – дитина старша року, природно не сама по собі, а у взаємозв’язку з татом-мамою, дідом-бабусею, школою-садком, навколишнім середовищем та системою охорони здоров’я.
• Частина третя – хвороби, лікарні, лікарі, ліки, що робити обов’язково, чого не робити ніколи.

Лікар Комаровський – практикуючий лікар-педіатр ,автор багатьох книг та публікацій, засновник та керівник центру “Клініка Комаровського”.

Завантажити книжку Лікар Комаровський “Здоровье ребенка и здравый смысл его родственников“.

Можливо, Вам буде цікаво:

Положення дитини під час сну

Мішель Оден “Возражденные роды”

Лікар-консультант — Wed, 11 Nov 2009 18:38:14 +0000

Книжка Мішеля Одена буде цікава як молодим мамам так і ти, хто тільки планує вагітність. У своїй книзі Оден описує його шлях до відродження природних пологів. Мішеля Оден – французький лікар, який зумів організувати у місті Пітівєре природні пологи. Він та його працівники пройшли довгий шлях усвідомлення того, що жінка сама має керувати своїми пологами.

У Клініці Одена всі палати були організовані в домашньому стилі, а недоношених дітей не забирали від мами, а навпаки організовували цілодобовий контакт шкіра-до-шкіри. Лікарі та акушери виступають лише як спостерігачі в пологах і втручаються лише тоді, коли в цьому є необхідність. Саме про досвід природних пологів і розповідає Мішель Оден в своїй книзі “Возражденные роды”.

Завантажити Мішель Оден “Возражденные роды”.