С этого момента меня переполняла невероятная радость и странное предчувствие. Возможно потому, что беременность протекала без осложнений, без токсикозов и отеков, это время для меня был просто сказкой. Правда надоедало ходить в ЖК, постоянные анализы мочи, еще и мой доктор в ЖК постоянно пыталась впарить мне БАДы от Тянши, потому что она там работает, но мое медицинское образование позволяло мне самостоятельно оценить ситуацию и не волноваться.

Где-то за месяц до ПДД я пошла знакомиться с врачом в роддоме.

Рожать мы с мужем настроились вместе, поэтому и подготовка заняла месяц.
В роддоме на Дж. Вашингтона в Львове для партнерских родов необходимо флюорография и мазок из носоглотки на стафилококк мужа, обменная карта беременной.
За всю беременность были 4 раза на УЗИ, нам сообщили, что будет девочка.

ПДД была 19 октября, а до конца месяца пришлось ходить беременной. Этот период был просто ужасен, потому что все родные и знакомые по несколько раз в день звонили и спрашивали, уже кого родили, я очень переживала, уже никуда далеко не ездила, была дома и читала с различных сайтов и форумов о предвестниках и начале родов .

29 октября мы с соседкой, уже молодой мамой вышли прогуляться, и она мне во всех деталях рассказывала о своих родах. К концу прогулки я начала чувствовать достаточно регулярные схватки в низу живота, но решила, что это я себе навеяла, когда пришла домой и посмотрела на часы, схватки были уже что 5-6 мин, но абсолютно не болезненны, Я позвонила мужу, чтобы закруглялся с работой, потому что мы едем в роддом.
Моя доктор предупреждала, чтобы я не приехала в роддом очень рано, так значительно лучше побыть дома, принять душ, спокойно собраться. Вот приехал Игорь… Мы поужинали, взяли сумки, которые я приготовила еще на 32 недели и поэтому в роддоме уже не помнила, где что лежит. Вызвали такси и поехали ….

Таксист был очень приятный, улыбнулся и сказал, что с нашего дома он уже 4 раз везет клиентов в роддом. Но он только что вышел на работу и поэтому не имел сдачи, а у нас не было мелких купюр, поэтому меня посадили под приемной, а сами уехали менять деньги в ближайший магазин. Была 10:30 вечера.

К моему изумлению в приемной уже все спали и довольно неохотно начали регистрировать свеженькую роженицу. Пришел очередной доктор и осмотрел меня, открытие 3-4 см, довольно скептически посмотрел и ушел звонить к моему врачу. Наверное, он не понятно сказал мою фамилию или еще что, но после звонка он сообщил, что рожать мы будем в него… На меня напал ужас, он был такой грубый при осмотре, что одна мысль о родах у него, тем более первого, бросала в холодный пот.

Перед выездом я забыла свой телефон, поэтому пришлось просить у него номер и затем самой звонить врачу. Теперь, вспоминая, я могу сказать, что это был самым неприятным эпизодом всех родов. Беременные, будьте внимательны и не оставляйте свои телефоны. Лилия Николаевна узнала меня по голосу и сказала, что выезжает. Мы успокоились.

Потом были сан. обработка: бритье, клизма, душ, и нас повели в родовую комнату. С акушеркой мы не договаривались, нам просто повезло, акушерка Светлана (к сожалению, не знаю фамилии) помогала нашей дочери родиться.

Нам показали нашу комнату и оставили вдвоем. Сначала мы осваивались и рассматривали обстановку: это была большая светлая комната с кроватью у стены и креслом посередине, еще там был мячик, кресло без сиденья, различные плакаты о позах в родах и т.д. Мы с мужем разговаривали, читали и танцевали по коридору:).

Приехала наш доктор, посмотрела и решила пробить пузырь, воды чистые и после этого уже стало гораздо веселее. Схватки усиливались, я активно дышала, Игорь делал массаж поясницы. Теперь могу точно сказать, что мне становилось легче от очень интенсивного массажа, от правильного дыхания на схватках, а вот позы и мячик мне не помогли, хотя это все индивидуально. Очень сильная боль была только перед самыми родами, пожалуй, когда шейка матки раскрылась максимально. Игорь побежал за врачами, мне разрешили рожать. С этого момента все было как во сне. Все вокруг забегали, яркий свет, еще помню, как Лиля Николаевна зовет педиатра и буквально по буквам рассказывает, как тужиться правильно.

До начала потуг я еще контролировала ситуацию, а теперь не могла оправиться. Помню, как просто задержала дыхание на высоте потуги и акушерка говорит, что уже родилась головка и плечики. С последующей мощью все услышали крик:).

Девочка 3550, 52 см., по Апгар 9 баллов-все улыбнулись ….

К груди приложили в первые 30 мин.

Но все неприятное забывается, теперь я имею семью, дочь, кормлю грудью и благодарю Бога за это!

Всем желаю легких родов и счастливого материнства и отцовства!

Можливо, Вам буде цікаво:

• Задати запитання лікарю
• Про безмежну Радість … Народження нового життя:)
• Про що домовитися з лікарем заздалегідь
• Як повідомити близьких про вагітність?
• Орієнтовне меню годуючої мами
• Чи це вагітність?
• Вагітність – види пологів

Не знаю як у інших, можу відповідати тільки за себе, ніякої інформації щодо спільних пологів принципово не вивчав і спеціально не готувався, єдине що готував – це мисливський ніж (за переказами хлопчику, що б він виріс справжнім чоловіком необхідно різати пуповину мисливським ножем або сокирою).

У пологовий зал нас завели в 6-30, а народили МИ в 16-05. Свою функцію я пізнавав на місці по ходу процесу – “так по масуй мені поперек”, “так піди в той кут і мовчи!”, “Принеси мені м’яч !!!”,” спокійно постій поряд “,” дякую мій милий “,” я повисну на тобі хвилин 5 “, в цілому стандартне жіноче хочу того не знаю чого, а тут мій повний послух – моїй дружині сподобалося і сильно заспокоювало. Ще один позитивний момент: їй не доводилося кричати і кликати кого не будь, вона тихенько кивала мені, а я йшов в коридор, і кликав доктора або акушерку, для регулярного огляду.

Далі вона вибивається з сил з її вуст звучить голосно тільки 2 фрази “коліть Наркоз!!! я вже не можу!!”, “Ріжте мене! сама вже не зможу”. І знову став у нагоді чоловік – “так заспокойся!! Сама зможеш! Ти ж моя дружина і наше прізвище …………!!!!! не личить нам здаватися!! ! не знаю чому, але подіяло, (чи то фрази, чи то звичний наказовий тон чоловіка). Після цього нас вистачило ще на 2 години, потім сили почали залишати обох – прийшов лікар і порадив мені зводити її в душ і підбадьорити (реально добу на ногах і втома підкрадалася), а не було б чоловіка поряд ніхто б її нікуди не зводив, а подивилися і сказали “так все в процесі, ми через годинку підійдемо”.

Після душу нам сили додалися ще на 2 години, потім прийшов момент коли ВЖЕ ПОРА!!! Я покликав лікарів, мене поставили біля кушетки у дружини за головою (що б не бачив того чого не треба) і я спокійно контролював що б його сильно не тягнули, що б не упустили (іноді таке буває), і потім я бурхливо просив що б мене пустили різати пуповину (а мені сказали “стій мовчки, нікуди не лізь”), потім пам’ятаю смутновато, тому що переповнюють емоції відключають ВСЕ – мозок, м’язи, мову.

Не знаю точно, але дружина сказала, що без мене було б дуже складно, я офіційно заявляю, що чоловік теж має право бачити і переживати МОМЕНТ появи своєї дитини на світ.
Ще один “+”, це зближує з дружиною неймовірно (раніше тато перший раз бачив дитину через вікно палати на 2-му поверсі, 3 дня бухав з друзями від щастя і тільки потім з бодуна (не всі, але 70%) забирав з пологового будинку . А зараз поки мама ще лежить – я разом з акушеркою зважив, поміряв, витер, одяг і разом з матусею на каталці поїхали в окрему палату (така ж важлива річ, як і спільні пологи, тому що допомога чоловіка також потрібна ще як мінімум 2 -3 доби). Але це вже інша історія!

Ми одружуємося (починаємо жити разом) для того, щоб все робити РАЗОМ!! і вагітність і пологи не є тому виключення!
А там вирішуйте самі потрібний чоловік на пологах чи ні.

Щасливий тато

Можливо, Вам буде цікаво:

• Задати запитання лікарю
• Аквааеробіка – вправи для вагітних
• Як влаштований пологовий будинок
• Вагітність і комп’ютер
• Деякі правила підбору приданого
• Як правильно підготуватися до зачаття
• Плюси і мінуси вагітності після тридцяти п’яти

П’ятниця … вранці 11-00 лікар дивиться на кріслі і говорить, що шийка згладжена але розкриття так і залишилося 2-а пальця! Я налаштовуюся їхати ввечері додому … і лежу в ліжку, а в мене живіт тягне як на місячні … а я впевнена, що це помилкові перейми … і все сильніше і сильніше … але терпимо і приємно , що все одно не вірю в 12-00 я йду на Монітор серця а там 150-160 ударів … майже як на переймах … лікар запитує … Іра, а живіт болить … ну кажу болить як на місячні … злегка тягне!

Вирішили за годину якщо не пройде то на крісло …

Іду в палату і вмовляю малюка … “Лапочка давай сьогодні, мама не любить лежати в лікарні … будь-ласка”

Через годину іду на крісло. Дивиться вона мене на кріслі в 15-00 … і тут я чую “Так у тебе повним ходом перейми … терпляча ти, раз злегка потягує” … і тут я відчуваю один з приємних моментів … у мене відійшли води … з огляду на проблему з туалетом у вагітних.. це був кайф …

Ну тут власне все й почалося … я чекала перейм … як за книжками з проміжками в 15 – 20 хв … але я їх або пропустила на ліжку ворожачи воно чи ні … або … перейми по 10-15 сек у проміжок з 1-2 хвилинами … я в шоці … з ранку нічого не їла … дзвоню чоловікові і кажу ці заповітні слова … котрі перебирала в голові останні місяці 3 “Діма, Я народжую!”

Оскільки пологи у нас спільні … чоловік в такому ж шоці мчить до мене і потрапляє в пробки.

Ще близько години я перебувала в перед пологовій палаті … дівчатка дивилися на мене як на піддослідного кролика) … Там перейми я переносила з легкістю, правильно дихала .. намагалася ходити … думала про доцю … і дуже хотіла до чоловіка ! Тут я його побачила через вікно і вирішила наполегливо вимагати переводити мене в Родблок …

Десь в 16-30 ми пішли в пологовий зал … і там все почалося … чесно не знаю для кого придумали ці знеболювальні … я змогла на ньому посидіти рівно пару секунд між переймами … котрі посилювались і посилювались … дихати правильно ставало все важче … ПІДТРИМКА ЧОЛОВІКА мені на стільки допомагала … крапельницю я постійно перетискала рукою за що отримувала від лікаря … мені на стільки хотілося плакати … причому не від болю .. а просто плакати .. . між переймами могла і пожартувати пару секунд … але на переймі … це було щось … вона мені здавалася вічністю … але і це ми терпіли мужньо …

Найнеприємніше виявилося на переймах лежати на спині і давати доктору дивитися розкриття – ааа …

Але потім прийшло інше, більш ефективне відчуття … Перейма + потуга … це взагалі … ну на стільки, що я почала видавати звуки схожі на гарчання якогось скаженого звіра))) Доктор подивилася і попросила три рази добре потужитися .. це ми зробили … і каже … зараз головка знаходитися в самому вузькому місці в тазі .. дитинці дуже боляче … якщо ти не правильно потужишся їй буде ще болючіше … а у мене перейма … потуга … лежу на спиті … біль дикий … але думка про Дитинку сильніша будь-якого болю .. і ми тужимося правильно .. Хух! І ось ці слова … В РОДЗАЛ…

Приміточка, з чоловіком домовлялися, що на пологи він не піде .. тільки на переймах побуде … я дивлюся в його щасливі очі … і кажу Ходімо зі мною … на що отримую відповідь “НУ ЗВІСНО ПІДУ”

І ось пологовий зал … бачу величезну акушерку і гінекологічне крісло тільки в лежачому стані … встрибують на нього дуже швидко … чоловік стоїть з права біля голови … і на стільки багато говорить, що в мене, від куди не візьмись, береться багато сил на потуги! У мене склалося враження, що мені постійно говорили тужся! тужся! тужся … перерв не було .. я не могла зрозуміти коли ж мені повітря набрати))) І тут я чую від чоловіка “Вона білява, чуєш))) ” і я розумію, що виходить голівка … і ще дві три потуги … і на груди мені кладуть моє щастя … сонечко яке не заставило маму довго мучитися!!! Я не могла натішитися і кричала … “Я Народила, Боже, я Народила … Я мама”

Народила я в 18-15 … Дівчинку 3450 кг … 53 см!

Минуло кілька хвилин доцю зважили, помили … замотали і вручили татку)))

Я бачу чоловіка та на руку у нього пакуночок нашого найбільшого щастя!!!

На питання народила б я ще раз … відповім ТАК ТАК ТАК ТАК ТАК . Всі ці болі … та інше … це пусте місце в порівнянні з Божим подаруночком який в результаті з’являється!!!

Вам всім вдалих пологів і здорових карапузів!!!

Можливо, Вам буде цікаво:

• Пришло время!
• Про що домовитися з лікарем заздалегідь
• Як повідомити близьких про вагітність?
• Орієнтовне меню годуючої мами
• Чи це вагітність?
• Задати запитання лікарю
• Вагітність – види пологів